Меню


Ташкент (Узбекістан)

ТАШКЕНТ - столиця Республіки Узбекистан, держави, розташованої в центральній частині Середньої Азії.

Ташкент - одне з найдавніших міст Середньої Азії. Історія міста нараховує більше 2000 років. У різні історичні періоди він називався Джадж, Чач, Чачкент, Бинокент, Шашкент і, нарешті, з XІ в. Ташкент.

На території сучасного міста знайдені сліди перебування людини, що ставляться до ІV - ІІІ вв. до н. е..

Древні рукописи донесли до нас історію зародження й розвитку міста ремісників, торговців, хліборобів, яким був Ташкент. Відомо, що до VІІ в. Ташкент став міцністю. В VІІІ в. у Середню Азію вторглись араби, місто був ґрунтовно зруйнований. Після розпаду арабського халіфату Ташкент увійшов до складу держави Саманидов (кінець ІX - початок Х у.), пізніше входив до складу держави Караханидов і Хорезмшахов, знищеного в XІІІ в. ордами Чингисхана. В XV в. місто входило до складу імперії Тимура. В XVІ в. Ташкент був досить великим містом у державі Шейбанидов. Протягом багатьох століть Середня Азія брала участь у безперервних війнах і феодальних міжусобицях, що гальмувало економічний і культурний розвиток її народів. Так, тільки в XVІІ в. місто кілька разів піддавався навалам те з боку Бухарського ханства, то з боку кочових степових орд. Ташкент робив спроби встановити добросусідські стосунки з іншими державами. Наприкінці XVІІІ в. Ташкент обмінявся послами з Росією, установив з нею торговельні відносини.

До середини XІ в. Ташкент став головним торгово-економічним із Середньої Азії. Особливо бурхливо розширювалася торгівля з Росією. Новий етап у житті Ташкента почався з 1865 р., з моменту його приєднання до Росії. З 1867 р. Ташкент - адміністративний центр Туркестанського краю.

У листопаді 1918 р. у Ташкенті була встановлена радянська влада. Однак слідом за цим пішли контрреволюційний заколот, громадянська війна.

В 1924 р. була утворена Узбецька Соціалістична Республіка. Ташкент став її столицею. Із цього часу почався його бурхливий розвиток.

26 квітня 1966 р. відбувся землетрус силою 7,5 бала. Була зруйнована значна кількість житлових будинків, лікарень, шкіл, будинків державних і суспільних установ.

Ташкент будувала вся країна. За три роки (1966-1969) було уведено в лад більше 2,5 млн м2 жилою площі - 60 тис. квартир, побудовані десятки шкіл, дитячі садки і ясла, інститути, лікарні, торговельні підприємства.

В 1991 р., після прийняття декларації про незалежність і вихід зі складу СРСР, Узбекистан став незалежною державою, а Ташкент - столицею Республіки Узбекистан. У ньому розташована резиденція президента республіки, парламент, уряд.

Ташкент - дуже гарне сучасне місто. Архітектурний ансамбль головної площі Ташкента відрізняє дивно гармонічне сполучення національних особливостей архітектури з рисами сучасного міста. На площі розташований: будинок парламенту республіки, концертний зал "Бахор" у національному стилі, бібліотека ім. А. Навои. Зі сходу до площі примикає 20- поверховий будинок, у якому працює ряд міністерств. Це одне з перших висотних споруджень у Ташкенті, при будівництві якого врахована сейсмічна активність району. Прикрашає площа каскад водяних струменів, що зливаються у велику водойму.

У північно-східній частині площі перебуває могила Невідомого солдата, де горить Вічний вогонь. У рік святкування 30- летия Перемоги над гітлерівськими загарбниками тут був створений меморіал на згадку воїнів, що впали на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Ще один пам'ятник бойової слави - меморіал військового цвинтаря, де встановлена скульптура Скорбної Матері й перебуває стіна Героїв, у якій поховані Герої Радянського Союзу, учасники Великої Вітчизняної війни.

Відомий пам'ятник Ташкента - монумент Дружби народів (скульптор Д. Рябичев) на честь родини Шамахмудовых, що взяли в роки війни на виховання 14 дітей - сиріт. Шамахмудовы оточили знедолених хлопців турботою й любов'ю, виростивши всіх гідними громадянами. Бронзові фігури зображують коваля Шамахмудова і його дружину Бахри - Ола в оточенні дітей.

В 1976 р. в епіцентрі землетрусу був споруджений архітектурно-скульптурний комплекс "Мужність" (скульптор Д. Рябичев). Комплекс містить у собі будинок Музею дружби народів і скульптурну композицію, центром якої є масивний куб із чорного Лабрадору, розколотий надвоє. На одній стороні куба вирізаний циферблат годин, що вказує час землетрусу - 5 год 23 хв, на інший дата - 26 квітня 1966 р. 14 бронзових рельєфів присвячені відновленню Ташкента й допомозі, зробленій столиці Узбекистану братніми республіками колишнього Радянського Союзу.

Цікавий архітектурний ансамбль являє собою Театральна площа. На ній розташований будинок Великого театру опери й балету ім. А. Навои (1940-1947), побудоване радянським архітектором А. Щусевым. В архітектурі театру прийоми європейських напрямків з'єдналися із традиціями з Узбекистану. Зал для глядачів, фойє, сходові марші оброблені традиційним різьбленням по ганчу й мармурі. Вестибюль театру розписаний на теми добутків Навои з використанням традицій середньоазіатської мініатюри.

У центрі Театральної площі гарний фонтан "Бавовна" з нічним підсвічуванням. На західній стороні перебуває готель "Ташкент". У її архітектурі використані галереї, балкони, аркові прорізи, запозичені з узбецького народного епосу. Інша не менш відома в Ташкенті готель "Узбекистан" виконана у формі розкритої книги. До площі примикає парк стометрової ширини, унікальний зразок садово-паркового мистецтва. У нього ввійшли російські, узбецькі, японські, французький сади з їхніми типовими особливостями й видами зелених насаджень. В узбецькому саду побудовані чайхана й кафі "Блакитні куполи". Силуети восьми бірюзових куполів стали емблемою Ташкента. До парку примикає проспект Космонавтів з відомою скульптурною композицією, присвяченої Улугбеку, К. Э. Ціолковському, Ю. А. Гагаріну, С. П. Корольову й В. Джанибекову, уродженцеві Ташкентської області. Розташований на проспекті Театр ляльок називають казкою з білого каменю. Будинок нагадує казковий замок: зубчасті вежі, вузькі прорізи вікон, балкон перед головним фасадом, фонтани із зображенням казкових персонажів, що рухаються скульптури - все підкреслює його романтичний вигляд. Будинок Театру ляльок - одне із кращих споруджень для дітей. У мальовничу зону відпочинку перетворена набережна каналу Анхор. На схилі пагорбів улаштовані фонтани, на дні яких выложены мозаїки, що зображують танцівниць, весняний пейзаж, плоди узбецької землі. Неподалік простягнувся сад мармурових скульптур. Тут же виставочний зал добутків мистецтв. Одна із центральних вулиць столиці - проспект Навои. Тут перебуває Палац мистецтв - один із кращих сучасних будинків Ташкента, а також Будинок молоді, стадіон "Пахтакор", Узбецький драматичний театр ім. Хамзы. Перед фасадом театру встановлений пам'ятник видатному узбецькому поетові, письменникові, драматургові. Хамза коштує прямо на землі, а поруч - панно із зображенням його героїв. Прикрашає проспект Алея поезії, споруджена до 525- летию А. Навои, основоположника узбецької літератури, творчість якого ставиться до XV в. Ім'я А. Навои коштує в одному ряді з ім'ям Рудаки, Руставели, Шекспіра, Толстого. Він відомий як творець поем "Лейли й Меджнун", "Фархад і Ширин" і ін. Навои залишив величезну літературну й наукову спадщину. В Алеї поезії встановлений пам'ятник поетові. Це кращий пам'ятник Алишеру Навои в Узбекистані. В Алеї поезії встановлені також 12 погрудь поетів і письменників, особливо шанованих в Узбекистані, у тому числі представників російської літератури - А. С. Пушкіна й М. Горького. У Ташкенті в 1974 р. установлений ще один пам'ятник А. С. Пушкіну, виконаний скульптором М. Аникушиным. Це один із кращих добутків петербурзького скульптора. Перед висотним будинком Інституту грудної хірургії споруджений прекрасний пам'ятник Авиценне (скульптор В. Аксьонов). Він споруджений на честь святкування 1000- летия від дня народження великого вченого Сходу. Бронзова скульптура зображує Авиценну сидячої на супі (невисокому піднесенні). Голова його увінчаний великою чалмою. Вільні східні одяги м'якими складками драпірують фігуру. На коліні Авиценна тримає рукописний фоліант, що символізує праці вченого, - "Книгу знань" і "Канон медицини". Вулиця Навои приводить до площі Чорсу (Чотири шляхи) - центру Старого міста. Ліворуч вулиця, що називається Самарканд - Дорбаза, що означає "ворота на Самарканд". На цьому місці в ІX в. стояли самаркандські ворота - одні із дванадцяти воріт середньовічного Ташкента. Праворуч медресе Кукельдаш і мечеть Джами, які становлять основу архітектурного ансамблю Регистан - у перекладі "піщане місце". Регистан - форум і торгово-ремісничий центр древнього Ташкента. Будинок мечеті споруджений в XV в., а будинок медресе - в XVІ в. Медресе названо ім'ям всесильного візира, що був відомий як поет. Воно прикрашено двома стрункими мінаретами із блакитними куполами. В XVІ в. це медресе суперничало по красі з медресе Самарканда, найвідомішими в Середній Азії. Нині воно з'являється у відреставрованому виді. На відзначення 2500- летия Самарканда на місці древніх воріт побудований меморіальна чайхана "Самарканд". У центрі її ротонда, увінчана бірюзовим куполом і покрита мозаїчним рельєфом "Древо Самарканда", присвяченим Самарканду і його древній історії. У входу в чайхану встановлена бронзова скульптура Насреддина Афанди, популярного героя східного фольклору. Насредцин зображений верхи на незмінному супутнику - ослу. Інший комплекс архітектурних пам'ятників Ташкента - північний, що включає мечеті, мавзолеї, медресе. Найбільш раннім пам'ятником уважається мавзолей, споруджений над могилою померлі в 976 р. Абу - Бакра Каффаль Шаши. Комплекс Барак - Хана, що включає медресе й два мавзолеї, належить до кращих пам'ятників зодчества Середньої Азії. Одна із соборних мечетей Ташкента, розташована навпроти медресе Барак - Хана, складається з будинку зимової мечеті, дворика, бібліотеки й готелі для духовних осіб. З минулим і сьогоденням Узбекистану із цілий ряд цікавих музеїв Ташкента. Музей історії народів Узбекистану веде свій родовід від Ташкентського музею, відкритого в 1876 р. Це найбільше сховище пам'ятників історії й культури. Його експозиція знайомить зі справжніми документами, речами, знаряддями виробництва. В експозицію включені побутові й меморіальні комплекси - куточок великого астронома Улугбека, інтер'єри кімнат баючи й бідняка Туркестану й ін. Музей природи виник в 1876 р. на базі естественнонаучных колекцій Ташкентського музею. Цікаві експозиції, присвячені багатству надр, тваринному й рослинному миру Узбекистану, каракулеводству, ландшафту піщаної пустелі Кызыл кум, її тварині миру. Художньо виконані діорами - оазис, землеробське поле, бавовняне поле. Свого роду музеєм природи може бути названий Ботанічний сад Ташкента, що містить найбагатшу колекцію рослин, що виростають у Середній Азії, на Далекому Сході й на Кавказі. Тут представлені такі рідкісні породи, як великий кипарис, чорна береза, білий дуб, блакитний ясен, вічнозелена магнолія, цукровий клен, тюльпанове дерево. У колекції саду налічується понад 6 тис. рослини. У Музеї літератури ім. А. Навои зібрані рідкі рукописи, багата літературна спадщина узбецького народу. В експозиції виділені зали, присвячені Навои, великим поетам Люфти, Джами, Бабуру й ін. Музей мистецтв - один з найстарших у Ташкенті, організований в 1918 р. Він має у своєму розпорядженні багату колекцію живопису. У складі музею - добутку російських художників: И. Айвазовского, И. Левитана, И. Рєпіна, В. Васнецова, В. Сєрова, И. Шишкіна, М. Врубеля, В. Верещагіна й ін. У музеї експонуються малюнки Беллини, Менье, гравюри Рембрандта, А. Дюрера й ін. Широко представлена творчість художників, графіків і скульпторів Узбекистану. Музей прикладного мистецтва знайомить із багатовіковою історією узбецького прикладного мистецтва. Це історія шовкового й бавовняного ткацтва, набій