Меню


Бейрут (Ліван)

БЕЙРУТ - столиця Ліванської Республіки, держави в Західній Азії, на східному узбережжі Середземного моря. Він же й головний порт країни.

Походження назви столиці Лівану має кілька версій. По одній з них, слово "Бейрут" по-арабски - "водяний колодязь". Інші вважають, що Бейрут походить від арамейського слова "брута", що означає "вічнозелене дерево", оскільки за старих часів місто було оточено сосновими гаями.

Перші дані про існування Бейрута як населеного пункту ставляться в XV в. до н. е.. Про це свідчать написи клинописом, знайдені в Єгипті.

На частку Бейрута за його довгу історію випало багато подій. Важко підрахувати, скільки разів він піддавався чужоземним захопленням і руйнуванням. В епоху еллінізму й римський період Бейрут був важливим торговельним портом. В 635 р. Бейрут був зайнятий арабами й до початку X в. перебував під керуванням намісників халіфа, а потім різних сірійських і іранських правителів. В 1110 р. Бейрут захопили хрестоносці й володіли їм до 1291 р. В XІ - XV вв. Бейрут був під владою єгипетських мамлюків. В 1516 р. місто було завойовано турками й увійшов до складу Османської імперії. З XVІІ в., із часу утворення незалежної Ліванської держави, Бейрут став його столицею й управлявся ліванськими емірами. У середині XІ в. Бейрут став центром бейрутського Вилайета - провінції Османської імперії. Наприкінці 1918 р. Бейрут був окупований французькими військами. З 1920 р. Бейрут - столиця підмандатного Франції Лівану. Із проголошенням незалежності Лівану в 1943 р. Бейрут - столиця Ліванської Республіки. Тут розташована резиденція президента, уряд і парламент країни.

Місто розмістилося на вихідному в затоку Святого Георгія виступі. Легенда розповідає, що саме тут з вод Середземного моря вийшов лютий дракон і зажадав віддати йому дочка бейрутського царя. От отут - те святий Георгій, захищаючи дівчину, і вразив його своїм списом.

Бейрут - сучасне й гарне місто, розкинувся на 15 км уздовж скелястого берега й на 12км у глиб узбережжя на схилах гір. Планування його визначається рельєфом, вулиці збігають до моря, місцями їх перетинають широкі автостради. Місто підкреслене урбанистичен.

Центр забудований багатоповерховими будинками. Головна площа столиці Этуаль, на ній розташовується будинок парламенту країни.

Банківський квартал, забудований сучасними хмарочосами, розташований у самому центрі біля площі Риада Сольха. Головна торговельна вулиця Бейрута - Хамра. Тут модні французькі фірми, багато кафе з винесеними на вулицю столиками, кінотеатрів ("Этуаль", "Хамра", "Колізей", "Ельдорадо"). Увечері вулиці залиті світлом яскравих реклам.

На центральних вулицях Бейрута вивіски на арабській, англійській, французькій, вірменській, грецькій і італійській мовах. Офіційна мова - арабський, але в побуті поряд з арабським використовуються французькі, англійські мови.

У Бейруті рівноправно представлені різні релігійні плини. Католицький храм, православна церква й мусульманська мечеть сусідять поруч. По неділях тут розноситься й посилений гучномовцем протяжливий голос муедзина, з мінарету закличних мусульман до молитви, і мелодійний передзвін дзвонів. Історичним же пам'ятником є мечеть Омара.

Недалеко від парламенту розташований міський ринок. На ринку можна купити практично все. Але особливою розмаїтістю відрізняються продавані тут чіткі. Чіткі - по-арабски "субха", або "масбаха", що означає "молитва". У Лівані прийнято перебирати чіткі під час бесіди. Роблять їх із чорного корала, кості, скла, янтарю, яхонта, яшми, нефриту, аметиста, перли. Торговельний район Бейрута організований своєрідно. Магазини розміщені в ньому відповідно до асортиментів товарів. Наприклад, є вулиці, де продають тільки тканини й 30-40 магазинів торгують тим самим товаром. Є вулиці, де торгують взуттям, посудом, радіоапаратурою, ювелірними виробами. Бейрут - символ Лівану як морської держави, де господарство й спосіб життя населення тісно пов'язані з морем. Переказ говорить, що один із царів Библоса був одружений на жінці, що кликали Бейрет. Побудувавши до півдня від Библоса місто, воно назвав його ім'ям своєї дружини й подарував Нептунові. І сьогодні Бейрут є центром міжнародної морської торгівлі. Бейрутський порт - один із самих великих на Середземне море, він розтягся на кілька кілометрів. Дуже гарна набережна Бейрута, Бейрутський Променад, що обрамляє його з моря. На набережній достаток ресторанів, кафе, дискотек, барів і нічних клубів з помітними назвами: "Золота лихоманка", "Вавилон" і ін. Великою популярністю користується "Казино ДЮ Либан" - єдине в арабському світі, у складі якого ресторан і ігорний клуб. Один з улюблених видів відпочинку в чоловіків - розкурювання кальяну. Це прийнято робити як у кафі, традиційному місці зустрічі чоловіків, так і на набережній. Бейрут - великий культурний центр країни. Тут розміщені три університети, Національна бібліотека, багато сучасних кінотеатрів. У театрі Фарук на Плас ДЕ Канон ставляться п'єси на теми з арабського життя. У Національному музеї демонструються фінікійські, хетські й арамейські реліквії. У ньому є величезна схема, на якій показане, хто жив на землі Лівану в стародавності, хто його завойовував. На околицях Бейрута перебувають руїни древнього міста Библоса - самого древнього міста миру, йому 7 тис. років. Ліванським кедрам 4 тис. років. Кедровий гай на околицях Бейрута також є його визначною пам'яткою. Кедр - символ Лівану - зображений на його гербі.